Трансфер Іллі Забарного в ПСЖ стає все ближчим. В очікуванні переходу згадуємо усіх українців, які вже виступали у французькій Лізі 1.
Олександр Скоцень (Ніцца, 1948-1950)
Першим українцем в Лізі 1 став уродженець Львова. Кар’єра Скоценя проходила під час великих геополітичних змін і йому довелось пограти і за Динамо Львів у складі Польщі, і за Динамо Київ у складі СРСР, і знову за львівський клуб вже під нацистською Німеччиною. Перед приходом до Львова комуністів нападник емігрував у Європу, де спочатку грав за Жиліну, а згодом за німецькі та бельгійські клуби.
А у 1948 році Скоцень перейшов у Ніццу, де за два сезони провів 48 матчів, у яких відзначився 23 голами. А також забив гол в одному матчі Кубка Франції. Трофеїв команда українця тоді не здобула, але він все одно є одним з найуспішніших наших гравців в Лізі 1.
Остап Стецьків (Ніцца, 1948-1950)
Історії Скоценя та Стецьківа дуже схожі. Цей представник України також емігрував у Європу після завершення Другої світової та грав за ті самі клуби, що і Скоцень, включно з Ніццою. Щоправда, у Франції півзахисник не був основним, провівши лише 8 ігор без результативних дій за 2 сезони.
Як і Скоцень, Стецьків у підсумку емігрував до Канади, де продовжив свою футбольну кар’єру, створюючи українські футбольні клуби. А у 1957 році він навіть зіграв один матч за збірну цієї країни проти США, забивши один з голів.
П’єр Пшеничний (Марсель, 1951-1954)
Про цього українського голкіпера мало що відомо. Він народився в УРСР у селі Гамівка (ймовірно Запорізької області) у 1928-му, а з 1951-го виступав за дублюючий склад Марселя. Проте все ж Пшеничний провів одну гру за головну команду в Лізі 1. Це сталось на початку його кар’єри у Франції у матчі першого туру проти Гавра. Воротар пропустив двічі, а його команда програла. Більше П’єр на поле за Марсель не виходив.
Олександр Заваров (Нансі, 1990-1992)
Переходимо до сучасніших представників України в Лізі 1. Одним з найуспішніших став Олександр Заваров, який у 1990 році перейшов у Нансі з Ювентуса на запрошення Мішеля Платіні. Якщо в Італії українець був не основним, то у Франції одразу став важливим гравцем.
У першому ж сезоні півзахисник провів 30 ігор за новий клуб в чемпіонаті, забивши 7 голів. Заваров став другим найкращим бомбардиром своєї команди, яка у підсумку посіла 17 місце. Наступного сезону українець провів 28 матчів з трьома голами та асистом. Але цього разу Нансі став останнім та вилетів з Ліги 1.
Павло Яковенко (Сошо, 1992-1994)
Павло Яковенко перейшов з Динамо у Сошо наприкінці 1992 року, коли опорнику було вже 28 років. Період у Франції супроводжувався важкими травмами, а тому за дві половини сезону 1992/93 та 1993/94 українець провів на полі лише 329 хвилин у 6 матчах, забивши 1 гол. Після цього хавбек завершив кар’єру.
Сергій Скаченко (Мец, 1999-2002)
Кар’єра Сергія Скаченка була дуже насиченою. Нападник встиг пограти в Україні, Казахстані, Швейцарії, Південній Кореї, Японії, Азербайджані, ну і звісно, у Франції. Влітку 1999-го українця підписав Мец, де Скаченку дали повноцінний сезон, щоб проявити себе.
У розіграші 1999-2000 нападник зіграв 16 матчів в Лізі 1, забивши 4 голи, але так і не став основним. Тому у наступні два сезони сходив у дві піврічні оренди, а за французький клуб провів в загальному ще 11 матчів без результативних дій.
Максим Левицький (Сент-Етьєн, 2000-2001)
Український голкіпер більшу частину кар’єри провів на болотах, хоч після анексії Криму переїхав до України. Але був у нього один рік і у чемпіонаті Франції. Левицький перейшов в Сент-Етьєн у 2000 році, зігравши за клуб у 15 матчах. Воротар пропустив 19 голів та 6 разів залишав ворота сухими. Клуб тоді вилетів у Лігу 2, а українець повернувся у терористичну країну.
Юрій Яковенко (Аяччо, 2013-2014)
Юрій – син Павла Яковенка, про якого ми писали вище. У 2013 році нападник перейшов з дубля Дніпра до Аяччо. Проте у Франції 20-річний гравець лише двічі вийшов на заміну в Лізі 1, зігравши загалом 8 хвилин, після чого поїхав грати на Кіпр.
Микола Кухаревич (Труа, 2021)
Кухаревич став першим відомим молодим гравцем Руху та розкручувався як майбутня зірка світового масштабу. У віці 20 років нападник перейшов у Труа за 300 тисяч євро, але в Лізі 1 зіграв загалом 13 хвилин у двох матчах без результативних дій. Микола належав Труа аж до 2023-го, граючи по орендах, допоки його за 2 мільйони не купив Свонсі.
Данило Ігнатенко (Бордо, 2022)
Вихованець Шахтаря був непотрібен своєму клубові, а тому класично скитався по орендах, допоки на початку 2022-го не перейшов у Бордо. Там за пів сезону хавбек став основним, зігравши 11 матчів та віддавши 3 асисти, але це не допомогло команді зберегти прописку в еліті. Данило ще пограв за клуб у Лізі 2, а минулого року перейшов у Слован.
Руслан Маліновський (Марсель, 2023)
Руслан провів крутий відрізок в Аталанті, але втратив місце у стартовому складі команди Гасперіні, а тому на початку 2023 року вирушив в оренду в Марсель. Хавбек провів там трохи більше ніж пів року, ставши гравцем основної обойми. За 20 матчів Маліновський забив гол та віддав 1 асист, після чого поїхав грати в Дженоа.
Едуард Соболь (Страсбур, 2023 – по сьогодні)
Єдиний українець, який виступає у Лізі 1 прямо зараз. Соболь перейшов у Страсбур на початку 2023-го. І перші пів року у Франції були для нього найуспішнішими: 15 матчів, 869 зіграних хвилин та асист.
Після цього була оренда в бельгійський Генк та лише 22 хвилини за Страсбур у сезоні 2023/24. А минулого розіграшу Ліги 1 Соболь 10 разів виходив на заміну, проте не награв навіть на повноцінний матч – 86 хвилин на полі.
Оформлюйте підписку на Setanta Sports лише за 109 гривень на місяць та отримайте доступ до великої кількості спортивних трансляцій: НБА, АПЛ, Бундесліга, Формула 1, УПЛ, UFC та багатьох інших турнірів. А з промокодом NEWS25 отримуйте знижку 30%.
