Яя Туре провів фантастичну карʼєру, вигравши чимало трофеїв, серед яких Ліга чемпіонів та Кубок африканських націй. А частина його футбольного шляху, ще до потрапляння в Барселону та Ман Сіті, пройшла полями України у складі донецького Металурга. Про карʼєрне зростання івуарійця, гучні перемоги та найважливішу пораду в житті читайте в ексклюзивному інтервʼю Яя Туре на Setanta Sports.
Про потрапляння в донецький Металург
Мені пощастило працювати з людьми, які дуже в мене вірили, бути в оточенні таких людей. Тому що в мене не було чіткого плану. Я намагався побудувати кар’єру якомога успішнішою. Бо я не вибирав небезпечні для себе клуби, якщо можна так висловитися.
Я обирав дуже обережно, враховуючи свій розвиток. І я обирав, але мені допомагали, звісно. Хтось допомагав – мій тодішній агент [Дмитро Селюк – прим.], який був дуже, дуже сфокусованим на мені і чітко знав, чого я хочу. І завжди мене слухав.
Ось чому я пройшов через усі ці топові клуби. У кожному клубі, де я був, я мав змогу навчатися, розвиватися, розуміти більше і намагатися знайти наступника, якщо можна так сказати. Такі схожі клуби зі схожою ментальністю, але на щабель вище за попередній, розумієте? Бо я був тим, хто не хотів рухатися надто швидко, і водночас хотів йти своїм шляхом і у своєму темпі.
Про атмосферу в легендарній Барселоні-2008/09
Все було досить спокійно. Тому що в Барселоні, коли я грав там, я думаю, перемога була цілковитою нормою. Наскільки я пам’ятаю, після перемог не було музики, був просто масаж, душ, розслаблення.
А ось коли ми програвали, це було проблемою. І нічиї були проблемою. Бо в тому сезоні-2008/09 років, коли ми виграли шість трофеїв, якщо ми грали внічию, нам здавалося, що це дорівнює поразці.
Коли я був у Барселоні, було неймовірно, щоб ми грали внічию. Я навіть пам’ятаю випадок, коли ми звели матч до нічиєї. Якщо не помиляюся, ми грали проти Вільярреала чи Атлетіко Мадрид, щось таке. І коли ми поверталися до Барселони, здається, один бідний гравець посміхався або сміявся, бо розмовляв з товаришем по команді. І я пам’ятаю, що він більше ніколи не грав. Ось так в нас могло бути.
Здається, це був Ейдур Гудйонсен. Так, гадаю, це був Ейдур Гудйонсен. Він сміявся, тому що це нормально, ти можеш сміятися, звичайно, але в команді це не оцінили, тому що всі мали однакове відчуття. Справа була не лише в гравцях, ці відчуття розділяли вболівальники, директори, всі думали однаково. Коли ми граємо у нічию – ти не можеш сміятися, коли ми програли – також.
Коли ми виграли – це не є поводом для танців чи музики. Лише для масажу та підготовки до наступних ігор. Звичайно, коли ми їли разом, ми спілкувалися, ми могли посміхатися. Коли ми вигравали, ми також могли посміхатися чи сміятися. Але щодо святкувань… Ні, це було зайве. Ми мали завжди думати лише про наступний матч. А потім наступний, наступний, наступний, наступний, наступний.
Про найважливішу перемогу в карʼєрі
КАН, звичайно.
Так завжди буває, коли ти виграєш щось не з клубами, а для своєї країни. Тепер я відчуваю полегшення. Я задоволений собою, розумієте? І так, мені це подобається.
Тож це Кубок африканських націй, безумовно, КАН. Звичайно, інші турніри, з усією повагою, були також важливі. Але ця перемога особлива, бо коли ти перемагаєш разом зі своєю країною… Це неймовірні відчуття, коли робиш щось для своєї країни.
Про головну пораду в житті
Я маю сказати, що це була моя маленька донька, молодша… Вона тоді ще нічого не розуміла. Але це було неймовірно.
Гадаю, це був мій перший рік у Манчестер Сіті десь у 2011-му, ми програвали багато матчів. А оскільки я приїхав з Барселони, я не звик до цього. Там ми завжди вигравали. Я був дуже розчарований цим, Та щоразу був таким сумним. І після кожної гри, коли я приходив додому, я передивлявся гру, і моя донька питала, чому я сумний? Я відповідав, що сьогодні не виграв…
Вона сказала: “Забудь про це, думай про щось інше. Увімкни якийсь африканський фільм, поїж”.
Це означало, що вона хоче сказати мені щось на кшталт: “якщо щось трапиться, просто живи далі“. Так вона бачить життя. І вона мала рацію.
І після того, як я почав це робити, то навіть коли я програвав, я не зациклювався на цьому. Тому що це забирало багато енергії. Я зосереджувався на наступній грі, та просто намагався зіграти її краще за попередню.
***
Щоб дізнатись про кумира Яя Туре, про вплив брата Коло та ще багато цікавого, дивіться повне інтервʼю івуарійця на YouTube-каналі Setanta Sports:
Де дивитись АПЛ?
Setanta Sports залишається партнером Премʼєр-ліги та її офіційним транслятором на території України. Тож всі матчі сезону АПЛ доступні на OTT-платформі Setanta Sports, а деякі з них – на лінійних каналах Setanta Sports і Setanta Sports+.
Оформлюйте підписку на Setanta Sports лише за 1090 гривень на рік та отримайте доступ до великої кількості спортивних трансляцій: АПЛ, Бундесліга, Формула 1, УПЛ, НБА, UFC та багатьох інших турнірів. А з промокодом YEAR25 отримуйте знижку 30%.
